Історія справи

Постанова ВГСУ від 12.11.2014 року у справі №9/83
Постанова ВГСУ від 24.02.2016 року у справі №9/83
Постанова ВГСУ від 28.09.2016 року у справі №9/83
Ухвала КГС ВП від 09.04.2018 року у справі №9/83

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 9/83 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Державного агентства резерву Українина постановувід 17.06.2014 господарського суду Рівненської областіта постановувід 22.07.2014 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 9/83 господарського суду Рівненської областіпро банкрутство відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів", м. Рівнеголова комітету кредиторів відкрите акціонерне товариство "Лізингова компанія "Украгромашінвест", м. Київарбітражний керуючий Гонтар Н.Б., (ліквідатор), м. Рівне в судовому засіданні взяли участь представники:

арбітражний керуючий ВАТ "ЛК"Украгромашінвест" Державного агентства резерву УкраїниГонтар Н.Б.; Веремєєв О.О.; Михайлець О.В.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Рівненської області знаходиться справа № 9/83 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів", порушена в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.02.2012 введено процедуру санації боржника, призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Гонтар Н.Б. та інше.

Ухвалою від 12.10.2012 затверджено план санації боржника та продовжено строк процедури санації.

Постановою господарського суду Рівненької області від 17.06.2014 (суддя Заголдна Я.В.) затверджено звіт керуючого санацією, припинено процедуру санації, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гонтар Н.Б. та зобов'язано його вчинити певні дії.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 (судді: Коломис В.В. - головуючий, Огороднік К.М., Тимошенко О.М.) за результатом розгляду апеляційних скарг арбітражного керуючого Тищенко О.І., Державного агентства резерву України, гр. Козакова М.Ю., прокуратури м. Рівне в інтересах держави в особі Фонду державного майна України зазначену постанову залишено без змін у цілому.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2014 за результатами розгляду касаційної скарги арбітражного керуючого Тищенко О.І. зазначені судові рішення у частині призначення ліквідатора боржника залишено без змін. В іншій частині вимог касаційної скарги арбітражного керуючого Тищенко О.І. касаційне провадження припинено.

Також не погоджуючись із вищевказаними постановами суду першої та апеляційної інстанції, Державне агентство резерву України (далі - скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в повному обсязі та передати справу за підсудністю на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 31, 17, 24 Закону про банкрутство ст.ст. 16, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник посилається на відсутність доказів неоплатності боржника, а також неправомірне призначення на посаду ліквідатора арбітражного керуючого, який неналежним чином виконував обов'язки керуючого санацією.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V) положення цього Закону, якими врегульовано ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом, якщо на цей момент господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону про банкрутство здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією.

При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону про банкрутство суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

У зв'язку з чим суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та співставити дані обох величин.

Затверджуючи звіт керуючого санацією та визнаючи боржника банкрутом, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із наявності відповідного клопотання комітету кредиторів, а також невиконання затвердженого судом плану санації боржника, у тому числі у зв'язку з численними оскарженнями судових рішень у даній справі. При цьому при дослідженні звіту керуючого санацією суди обмежились загальною вказівкою про вжиття керуючим санацією заходів з відновлення платоспроможності боржника та констатували значне збільшення під час санації пасиву боржника за рахунок поточних вимог кредиторів та витрат на проведення самої процедури, що унеможливило відновлення платоспроможності боржника в межах строку процедури санації.

Проте такі висновки судів не можна визнати законними та обґрунтованими з огляду на таке.

Частини 2, 3 статті 21 Закону про банкрутство містять перелік відомостей, які в обов'язковому порядку повинен містити звіт керуючого санацією, серед яких рахунок прибутків і збитків боржника; відомості про стан кредиторської заборгованості боржника на дату подання звіту; докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром.

При цьому за змістом частин 1, 3 зазначеної статті за наявності підстав для дострокового припинення санації, зокрема у разі наявності обставин, які унеможливлюють виконання плану санації, неефективності санаційних заходів тощо керуючий санацією зобов'язаний негайно звернутися до комітету кредиторів із пропозицією про звернення до суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається, процедура санації у даній справі тривала понад два роки, тоді як відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону про банкрутство максимальний строк цієї процедури визначений у 18 місяців.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за період з жовтня 2012 р. по січень 2014 р. на виконання плану санації керуючим санацією здійснено реалізацію активів боржника (рухоме та нерухоме майно) та отримано інших доходів на загальну суму 6 801 114,19 грн. При цьому витрати на проведення процедури санації склали 3 373 340,37 грн., з яких винагорода керуючого санацією - 319 370 грн. Отже, витрати на проведення процедури санації складають половину загального обсягу активів боржника, отриманих у процедурі санації.

Проте суди попередніх інстанцій на вказану обставину уваги не звернули та взагалі не досліджували склад, обгрунтованість первинними документами та доцільність здійснення керуючим санацією таких значних витрат, а лише констатували факт їх наявності.

Більше того, зі звіту керуючого санацією вбачається наявність поточних вимог кредиторів, які виникли в процедурі санації, в сумі 20 141 369,92 грн., тоді як загальна сума визнаних судом та включених до реєстру вимог конкурсних кредиторів, погашення яких повинно було здійснюватись у процедурі санації, становить 9 232 283,46 грн. Проте вказаний звіт не містить відомостей про зміст, підстави та період виникнення такої значної поточної заборгованості боржника, яка більш ніж у два рази перевищує обсяг конкурсних грошових вимог кредиторів.

При цьому керуючий санацією, будучи обізнаним про кратне збільшення пасиву боржника в процедурі санації та, відповідно, неможливість виконання плану санації, у порушення вимог ст. 21 Закону про банкрутство не ініціював дострокове припинення санації з метою уникнення подальшого збільшення пасиву боржника, а навпаки - ініціював продовження процедури санації понад граничний строк та провадив недоцільну за таких обставин реалізацію активів боржника та часткове погашення вимог кредиторів.

Такі дії керуючого санацією призвели до безпідставного та безрезультатного затягування процедури банкрутства на стадії санації на строк більше 2-х років, що завдало збитків боржнику та кредиторам.

Крім того, суди попередніх інстанцій взагалі не з'ясовували та не перевіряли дотримання арбітражним керуючим порядку реалізації активів боржника з урахуванням умов плану санації та положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V).

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Проте вищезазначене свідчить про неналежне виконання керуючим санацією покладених на нього обов'язків, що завдало значних збитків кредиторам та боржнику і відповідно до ст. 31, ч. 8 ст. 17 Закону про банкрутство є підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків.

Проте ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції на вищевказані обставини уваги не звернули та у порушення вимог ст. 43 ГПК України їх не дослідили, обмежившись лише констатацією факту невиконання керуючим санацією плану санації, що свідчить про передчасне затвердження судами звіту керуючого санацією та, відповідно, безпідставність висновку про перехід до процедури ліквідації.

Допущені істотні порушення норм процесуального права є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію санації в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, негайно припинити повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Гонтар Н.Б. та призначити у встановленому порядку нового керуючого санацією.

Новому керуючому санацією слід проаналізувати діяльність попереднього керуючого санацією, у т.ч. стосовно дотримання порядку реалізації майна боржника, обґрунтованості витрат на проведення санації та причин виникнення поточної заборгованості боржника. У випадку виявлення фактів порушення вимог чинного законодавства (зокрема, нової редакції Закону про банкрутство) керуючому санацією слід ініціювати процедуру визнання недійсними угод про відчуження майна боржника з метою повернення майна боржника в ліквідаційну масу.

За результатами таких дій новий керуючий санацією повинен подати суду на затвердження розгорнутий звіт про проведення процедури санації з урахуванням обставин, вказаних судом касаційної інстанції, а також надати пропозиції щодо подальшої юридичної долі боржника.

За наслідками розгляду звіту керуючого санацією суду слід оперативно вирішити питання про перехід до наступної процедури банкрутства (мирової угоди або ліквідації).

Крім того, суду першої інстанції при новому розгляді справи слід вирішити питання про визнання учасником провадження у справі організатора аукціону з продажу майна боржника шляхом винесення відповідної ухвали. Для чого суду необхідно перевірити та дослідити, зокрема: дотримання засад проведення конкурсу з визначення організатора аукціону; вид установчої діяльності організатора аукціону (зокрема за кодом Класифікації видів економічної діяльності); кількість проведених аукціонів та категорії біржового товару; чи не є організатор аукціону заінтересованою особою стосовно боржника, кредиторів або арбітражного керуючого у розумінні статті 1 Закону про банкрутство; розмір винагороди організатора аукціону; наявність відповідних технічних можливостей для проведення аукціону тощо.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31, 17, 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного агентства резерву України задовольнити.

2. Постанову господарського суду Рівненської області від 17.06.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 у справі № 9/83 скасувати.

3. Справу № 9/83 передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області на стадію санації в іншому складі суду.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич